Прип’ять зараз – це моторошний символ Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року, місто-привид, яке застигло в часі. Розташоване за 3 км від Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) у Київській області, воно колись було домом для 49 360 осіб, переважно працівників станції та їхніх сімей. Після аварії населення евакуювали за 36 годин, залишивши квартири, школи, лікарні та недобудований парк атракціонів у стані вічного спокою. У 2025 році Прип’ять залишається частиною Чорнобильської зони відчуження, закритої для масового туризму через війну в Україні та радіаційні ризики. Природа поглинула місто, будівлі руйнуються, а небезпека мін, залишених після російської окупації 2022 року, ускладнює доступ. Ця стаття розкриває сучасний стан Прип’яті, її природу, інфраструктуру, безпеку, обмежений туризм і наукові дослідження в 2025 році.
Прип’ять зараз: природа, що відвойовує місто
Прип’ять зараз – це унікальний приклад того, як природа відновлює контроль над покинутими територіями. За 39 років після катастрофи місто заросло густими лісами, чагарниками та мохами, які проникають у бетонні стіни, асфальт і навіть інтер’єри будівель. Центральна площа, де колись проходили першотравневі паради, вкрита молодими березами, соснами та кленами. Проспект Леніна, головна артерія Прип’яті, перетворився на зелений коридор, де дерева проростають крізь тріщини в дорозі. Покинуті багатоповерхівки, такі як 16-поверховий будинок на вулиці Курчатова, обплетені плющем, а їхні дахи поросли мохом і травою.
Фауна Прип’яті також процвітає. У 2025 році в Чорнобильській зоні, включаючи Прип’ять, зафіксовано зростання популяцій диких тварин: вовків, лисиць, кабанів, оленів і навіть рідкісних рисей. Орнітологи повідомляють про повернення лелек, орлів і сов, які гніздяться в покинутих будівлях. У річці Прип’ять, що протікає поруч, водяться соми, щуки та окуні, а якість води значно покращилася через відсутність промислової діяльності. Прип’ять зараз стала природним заповідником, де екосистема відновлюється без людського втручання.
Однак радіація все ще впливає на природу. Дослідження 2024 року, проведені Інститутом проблем безпеки АЕС НАН України, показали, що в деяких районах Прип’яті, зокрема поблизу ЧАЕС, рівень радіації становить 10–20 мкЗв/год, що перевищує норму в 50–100 разів. Це викликає мутації у рослин і тварин, хоча екосистема загалом адаптується. Прип’ять зараз демонструє парадокс: буйна природа контрастує з невидимим радіаційним фоном, створюючи унікальну, але небезпечну екологічну зону.
Стан інфраструктури та руйнування
Прип’ять зараз – це місто, де час зупинився, а інфраструктура поступово руйнується під впливом природи та часу. У 1986 році Прип’ять мала 160 житлових будинків, п’ять шкіл, 15 дитячих садків, дві лікарні, палац культури «Енергетик», кінотеатр «Прометей» і басейн «Лазурний». Сьогодні більшість будівель перебувають у аварійному стані. Бетонні панелі багатоповерхівок тріскаються, дахи протікають, а вікна давно вибиті. Наприклад, 16-поверхівка на площі Леніна, яка колись була символом міста, втратила більшість скла, а її ліфтові шахти завалені уламками.
Культурні об’єкти Прип’яті також руйнуються. Палац культури «Енергетик», де проводилися концерти та дискотеки, втратив дах, а його сцена вкрита мохом. Кінотеатр «Прометей» частково обвалився, а в залі проростають дерева. Парк атракціонів, який так і не встиг відкритися до 1 травня 1986 року, став іконою Прип’яті: колесо огляду іржавіє, а каруселі поросли чагарниками. Прип’ять зараз виглядає як декорація до постапокаліптичного фільму, де кожен об’єкт розповідає історію втраченого життя.
Деякі будівлі зазнали додаткових пошкоджень через російську окупацію зони відчуження в лютому–березні 2022 року. За даними Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), окупанти розграбували адміністративні приміщення, знищили техніку та залишили міни в кількох районах Прип’яті. У 2025 році сапери продовжують розмінування, але доступ до деяких об’єктів, як-от медсанчастини №126, обмежено через ризик вибухів. Прип’ять зараз залишається небезпечною зоною, де руйнування інфраструктури ускладнює дослідження та відвідування.
Радіаційна безпека та ризики
Прип’ять зараз залишається радіаційно небезпечною, хоча рівень забруднення значно знизився порівняно з 1986 роком. Після катастрофи місто зазнало сильного забруднення цезієм-137 і стронцієм-90, що зробило його непридатним для життя. У 2025 році середній рівень радіації в Прип’яті становить 0,5–2 мкЗв/год у житлових районах, що в 5–20 разів вище норми (0,1 мкЗв/год). Проте в «гарячих точках», таких як підвали медсанчастини, де зберігалися речі ліквідаторів, або поблизу ЧАЕС, показники сягають 50–100 мкЗв/год, що становить серйозну загрозу для здоров’я.
Радіаційна безпека в Прип’яті контролюється ДАЗВ і міжнародними організаціями, такими як МАГАТЕ. У 2025 році в місті встановлено 30 датчиків радіаційного моніторингу, які передають дані в реальному часі. Відвідувачам, які отримують спеціальні дозволи, видають дозиметри та проводять інструктаж. Довготривале перебування в Прип’яті заборонено, а максимальний час відвідування обмежено 4–6 годинами на день. Прип’ять зараз вимагає суворого дотримання правил безпеки: заборонено торкатися предметів, їсти на відкритому повітрі чи заходити в неперевірені будівлі.
Війна в Україні додала нових ризиків. Під час окупації 2022 року російські війська порушили радіаційну безпеку, розкопуючи забруднений ґрунт у Рудому лісі поблизу Прип’яті, що призвело до локального підвищення рівня гамма-випромінювання. У 2025 році ці ділянки ізольовано, але розмінування ускладнює повний контроль. Прип’ять зараз – це місце, де радіація поєднується з воєнними загрозами, що робить його одним із найнебезпечніших у світі.
Обмежений туризм і відвідування
Прип’ять зараз приваблює увагу дослідників, фотографів і сталкерів, але туризм у 2025 році серйозно обмежений через війну в Україні. До 2022 року Чорнобильська зона була популярним туристичним напрямком: у 2019 році Прип’ять відвідало 124 000 туристів, переважно з Європи, США та Японії. Тури включали екскурсії до парку атракціонів, палацу культури, шкіл і багатоповерхівок, а також огляд саркофага над 4-м реактором ЧАЕС. Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії туризм зупинився, а зона відчуження стала закритою територією.
У 2025 році ДАЗВ відновило обмежений доступ для науковців і журналістів, але масовий туризм не повернувся через безпекові ризики. Відвідування Прип’яті можливе лише за спеціальними дозволами, які видаються після перевірки СБУ. Екскурсії проводяться під суворим контролем, з обов’язковим супроводом гідів і саперів. Наприклад, у травні 2025 року група вчених із Великобританії отримала дозвіл на дослідження екосистеми Прип’яті, але їхній маршрут обмежили безпечними зонами. Прип’ять зараз залишається закритою для широкої публіки, а нелегальні сталкери наражаються на штрафи до 17 000 грн і ризик радіаційного опромінення.
Незважаючи на обмеження, інтерес до Прип’яті не згасає. Документальні фільми, такі як «Чорнобиль: 40 років потому» (2024), і віртуальні тури, доступні на платформах ДАЗВ, дозволяють побачити місто дистанційно. Прип’ять зараз зберігає статус культурного феномену, приваблюючи тих, хто прагне зрозуміти наслідки катастрофи та побачити, як час змінює покинуті місця.
Наукові дослідження та збереження спадщини
Прип’ять зараз є унікальною лабораторією для вчених, які вивчають вплив радіації, екологічне відновлення та урбаністичні процеси. У 2025 році в місті працюють дослідницькі групи з України, США, Японії та Німеччини. Інститут проблем безпеки АЕС НАН України проводить моніторинг радіаційного фону, аналізуючи, як цезій-137 і стронцій-90 розпадаються в ґрунті та воді. Біологи досліджують адаптацію тварин до радіації, зокрема мутації у вовків і птахів. Наприклад, дослідження 2024 року показало, що вовки в зоні відчуження мають підвищену стійкість до раку, що може мати значення для медицини.
Збереження культурної спадщини Прип’яті також у центрі уваги. У 2025 році ЮНЕСКО розглядає включення Прип’яті до списку об’єктів Всесвітньої спадщини як пам’ятки техногенної катастрофи. ДАЗВ розробило проєкт консервації ключових об’єктів, таких як палац культури та школа №3, щоб запобігти їхньому повному руйнуванню. Однак фінансування обмежене через війну, і більшість робіт зосереджено на безпеці, а не на реставрації. Прип’ять зараз – це не лише місто-привид, а й важливий об’єкт для науки, який допомагає людству зрозуміти наслідки ядерних катастроф.
Деякі ініціативи спрямовані на цифрове збереження Прип’яті. У 2024 році українські розробники створили 3D-модель міста, яка відтворює його вигляд у 1986 і 2025 роках. Ця модель доступна на сайті ДАЗВ і використовується для освіти та віртуального туризму. Прип’ять зараз залишається джерелом знань, але її майбутнє залежить від стабілізації ситуації в Україні та міжнародної підтримки.
Висновки
Прип’ять зараз – це місто, яке поєднує трагедію, природну красу та науковий потенціал. Природа поглинула його вулиці та будинки, створюючи унікальну екосистему, але радіація й міни роблять його небезпечним. Інфраструктура руйнується, туризм обмежений, а дослідження тривають попри виклики війни. У 2025 році Прип’ять залишається символом Чорнобильської катастрофи, нагадуючи про крихкість людських досягнень і силу природи. Це місце, де час зупинився, але історії, які воно розповідає, продовжують жити в науці, культурі та пам’яті.
Читайте також: Чому варто обирати посуд зі скла, а не з пластику?