Василь Миколайович Тарасюк народився в селі Буцинь Дубівської громади Ковельського району Волинської області. У цьому тихому волинському селі він виріс, вихований на цінностях праці та любові до рідного краю. Молодий, але сповнений рішучості, Василь після початку повномасштабної війни з Росією у 2022 році пішов захищати Україну. Його вибір – служба в 47-й окремій механізованій бригаді “Магура” – став відображенням патріотизму. Для рідних – мами, дружини, дітей – він був не лише воїном, а й опорою сім’ї. Василь Тарасюк залишив по собі пам’ять як людина, яка не боялася стояти за свободу.
Служба в 47-й бригаді “Магура”
Василь Тарасюк служив стрільцем-снайпером у 1-му механізованому батальйоні 47-ї бригади “Магура”, відомої своєю стійкістю в боях за Бахмут, Авдіївку та інші ключові точки на Донеччині. Ця бригада, сформована з добровольців і професійних військових, стала символом опору. Як снайпер, Василь виконував складні завдання: прикривав побратимів, вів точний вогонь по ворожих позиціях, часто перебуваючи під обстрілами. Його служба в 47 бригаді Магура загибель воїна лише підкреслює – він був серед тих, хто тримав фронт у найгарячіших точках. Побратими згадують його як надійного товариша, який не відступав перед небезпекою.
Трагедія на Донеччині
23 липня 2024 року Василь Тарасюк загинув поблизу села Прогрес Донецької області. У той період бої за Прогрес були запеклими: російські війська атакували, використовуючи артилерію та штурмові групи. Снайперська позиція Василя, ймовірно, була критичною для стримування ворога, але ворожий обстріл обірвав його життя. Протягом 14 місяців – до вересня 2025 року – він вважався зниклим безвісти. Родина жила надією, але ДНК-експертиза підтвердила найгірше. Василь Тарасюк загибель 2025 стала важкою втратою для Ковеля, але його подвиг назавжди вписаний в історію боротьби України.
Прощання з героєм у Ковелі
13 вересня 2025 року Ковель і Дубівська громада попрощалися з Василем Тарасюком. Прощання з Василем Тарасюком Ковель розпочалося о 12:00 з панахиди в соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Сотні людей – рідні, сусіди, побратими – прийшли віддати шану. О 13:00 на площі Героїв Майдану відбулася громадянська панахида, де громада висловила скорботу та вдячність. Поховання пройшло в рідному Буцині, де місце на кладовищі стало місцем вічної пам’яті. Ковельська міська рада оголосила день жалоби, а мер Ігор Пальонка назвав Василя гордістю Волині. Герой Ковеля Василь Тарасюк об’єднав громаду в цей день.
Пам’ять про героя Волині
Василь Тарасюк – один із багатьох волинських героїв, чиї імена назавжди залишаться в серцях земляків. Вшанування героїв Волині 2025 року включає десятки імен – від Володимира Котюка до Андрія Денисюка. Ковельська громада обіцяє підтримку родині Василя: соціальні виплати, меморіальні дошки, пам’ятні заходи. Його подвиг у складі 47-ї бригади “Магура” надихає молодь, яка продовжує боротьбу. Василь Тарасюк загибель 2025 – це не лише втрата, а й нагадування про ціну свободи. Громада Ковеля, від волонтерів до влади, працює, щоб герої не були забуті.
Чому пам’ять про Василя Тарасюка важлива?
Його служба в “Магурі” – приклад мужності.
Загибель у Прогресі – внесок в оборону України.
Рік очікування родини відображає трагізм війни.
Ковель єднається у вшануванні своїх героїв.
Подвиг Василя надихає на перемогу.
Василь Тарасюк – герой, чия жертва наближає Україну до перемоги. Світла пам’ять захиснику з Ковеля.